Вітаю Вас, Гость
Головна » Файли » Позашкільна освіта

Екскурсія-прогулянка вулицями Єлисаветграда-Кіровограда «Володимир Винниченко і наше місто»
[ Викачати з сервера (31.8 Kb) ] 09.10.2014, 11:22

У 2015 році громадськість України буде відзначати 135-річчя від дня народження Володимира Кириловича Винниченка, нашого видатного земляка – українського політичного і громадського діяча, письменника, публіциста, філософа й художника.

Пропонуємо педагогам використати краєзнавчо-методичні матеріали при підготовці виховних заходів з учнями.

     


Екскурсія-прогулянка вулицями Єлисаветграда-Кіровограда
«Володимир Винниченко і наше місто»

Лариса Гайда, методист науково-методичної лабораторії 
виховної роботи і формування кудьтури здоров'я 
комунального закладу "Кіровоградський обласний інститут 
післядипломної педагогічної освіти
імені Василя Сухомлинського"

У 2015 році громадськість України буде відзначати 135-річчя від дня народження Володимира Кириловича Винниченка, нашого видатного земляка – українського політичного і громадського діяча, письменника, публіциста, філософа й художника. Пропонуємо педагогам використати краєзнавчо-методичні матеріали при підготовці виховних заходів з учнями.

Рідний край, люба серцю сторона, маленька частина Вселенної, через пізнання і сприйняття якої ми пізнаємо закони Всесвіту. Працюючи упродовж багатьох років учителем та керівником краєзнавчого гуртка, я мала можливість спостерігати, як діти емоційно і значимо сприймають регіональну історію, на власні очі побачивши місця, з якими пов’язана та чи інша подія. Так закладаються основи почуття гордості за наших земляків, пробуджується глибокий інтерес до власної історії та культури, вибудовуються своєрідні паралелі між минулим і сучасністю.

Постаттю гідною уваги і пошани є наш славетний земляк – Володимир Кирилович Винниченко (1880-1951рр.). У шкільних курсах української літератури (6, 10 клас) вивчається його життєвий і творчий шлях, громадсько-політична діяльність, а до навчальної програми з історії України (10 клас) включено питання про українську революцію та державотворчий процес (1917-1920рр.).

Незважаючи на це, для багатьох учнів, студентів та педагогів інформація про його дитинство і юність у Єлисаветграді маловідома. Тому метою цієї своєрідної прогулянки по місту Кіровограду є представлення пам’яток та історичних місць, пов’язаних із життєвим і творчим шляхом Володимира Винниченка; а також подій по увічненню місцевою громадою його пам'яті.

1 зупинка – фортеця Св. Єлисавети (район готелю «Турист»). Насамперед вона цікавить нас у контексті опису місцевості з оповідання В.К.Винниченка «Федько-халамидник». Це надасть нам можливість розповісти про старі назви вулиць, а також коротко пригадати факти біографії Володимира Кириловича. У нагоді нам стане путівник «Старый Елисаветград. Центр города Кировограда» (1990), в основу якого покладено план міста, спроектований П.З.Рябковим у 1913 році. Бажано коротко охарактеризувати середовище міста Єлисаветграда, яке на той час, за спогадами жителів, було одним з найкультурніших міст Херсонщини.

На цій зупинці слід звернутись до матеріалів дискусії щодо місця народження Володимира Винниченка. На сьогодні доведено, що він народився 28 липня 1880 року у місті Єлисаветграді, яке було центром Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. Хоча у більшості з відомих нам біографій місцем народження називають село Веселий Кут-Григорівка. Але 4 червня 1988 року газета «Кіровоградська правда» опублікувала результати багаторічних пошуків Миколи Кузьмовича Смоленчука – статтю «Помилки у жандармському циркулярі», у якій представлено запис з метричної книги церкви Володимирської Богоматері за 1980 рік: «счет родившегося – № 58, место и день рождения – 16 июля, день крещения – 17, родители – Елисаветградского уезда Бешбайракской волости деревни Веселого Кута-Григорьевки крестьянин-собственник Кирилл Васильев сын Винниченко и законная его жена Евдокия Онуфриева дочь, оба православные; восприемники – Ед. мещанин Иаков Андреев сын Шлянин и отставного унтер-офицера Симеона Студникова жена Мария Иоанова дочь. 1887 сент.12 выдано свидетельство, за ст. 135. Протоирей Захария». Пошуки місця постоялого двору матері Винниченка тривають, адже вказано, що їх родина мешкала на вулиці Солдатській (сучасна назва – вулиця 20 років міліції).

2 зупинка – місце хрещення В.К. Винниченка. Це пам'ятка архітектури національного значення комплекс Грецької церкви Володимирівської ікони Божої Матері (Кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці) – включає 3 споруди: церкву Володимирівської ікони Божої Матері; дзвінницю, будинок настоятеля. Головний православний храм міста, заснований у 1757 році на честь Володимирівської ікони Божої Матері греками, які поселились поблизу фортеці Св.Єлисавети. Церква була дерев'яною, мала три престоли: центральний – в ім'я Володимирівської Богоматері, праворуч – на честь великомучениці Катерини, ліворуч – праведнику Симеону Сербському. Грецькі купці, засновники церкви, очевидно прибули до нашого краю разом із сербами, чим і пояснюється престол на честь сербського святого. Храм же отримав назву від центрального престолу. У 1812 році на честь перемоги над Наполеоном замість дерев'яної було споруджено кам'яну церкву у стилі класицизму. Одночасно з храмом споруджена 3-х ярусна дзвіниця, що створило своєрідний архітектурний ансамбль. У 1898 році церкву суттєво добудували, її площа збільшилась майже вдвоє. З утворенням у 1947 році Кіровоградської єпархії Грецька церква була визначена її головним храмом, відтоді вона має назву Кафедральний собор Різдва пресвятої Богородиці. На сьогодні є місце для хрещення дітей у прибудові біля дзвіниці.

Далі проходимо провулком Василівським, де була колись розташована народна школа, у якій за спогадами рідних та даними біографів, із семи років навчався Володя Винниченко (приміщення втрачене). До речі, саме учителька народної школи звернула увагу на його здібності, порадивши батькам віддати дитину до середньої школи для подальшого навчання, так він опинився у Єлисаветградській чоловічій гімназії.

Рекомендуємо окремо відвідати Кіровоградський літературно-меморіальний музей І.К.Карпенка-Карого, де сформовано фонд В.Винниченка (фотографії, ксерокопії документів, матеріали про премію Володимира Винниченка газети “Народне слово” та про дослідників його творчості).

Виходячи з провулку Василівського на місток через річку Інгул у напрямку площі Богдана Хмельницького, розповідаємо історію проспекту імені Володимира Винниченка. Рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 12 вересня 1990 року №518 гласить, що вулицю, яка з'єднує площу Декабристів та вулицю Жовтневої революції (раніше тут були розташовані городи до річки та частина провулку Банного), назвати проспектом Володимира Винниченка, «...зважаючи на клопотання обласної спілки письменників (лист від 24.04.1990р.), товариства охорони пам’ятників історії і культури (лист від 29.06. 1990р.) та інших громадських організацій міста і області». Таким чином, площа Богдана Хмельницького та проспект Володимира Винниченка тепер складають єдине ціле як у міському транспортному сполученні, так і в ідейно-духовному поєднанні двох великих українців.

3 зупинка – на вулиці В'ячеслава Чорновола (Луначарського), 46, біля редакції газети «Народне слово». Ця зупинка допоможе розкрити значення видання у процесі увічнення пам'яті Володимира Винниченка та популяризації відомостей про видатного земляка.

«Народне слово» за 17 грудня 1991 року повідомляє, що при редакції газети створено клуб Володимира Винниченка, мета якого згуртувати навколо людей, котрі прагнуть зробити власний внесок у соціально-економічний, культурний розвиток незалежної України. Клуб сприятиме об'єднанню людей для втілення конкретних акцій, пропаганді і поширенню проектів, ідей, спрямованих на збагачення нашої економіки та культурного життя, зокрема, тих, які можуть бути реалізовані у нашій області. Передбачається, що він стане місцем зустрічі з цікавими людьми – гостями міста і краю. Тут же повідомляється, що редакція газети встановила премію імені Володимира Винниченка за публікації, які найбільше сприяли національно-духовному відродженню та соціально-економічному розвитку нашого суспільства, відзначалися сміливістю ідей, глибокою аргументованістю і були надруковані протягом року у цій газеті. Премія присуджується 1 раз на рік до річниці проголошення Акту проголошення незалежності України – 24 серпня. 26 грудня 1991 року за рішенням редакційної колегії газети першими лауреатами премії стали: народний депутат України, письменник Володимир Панченко, викладач Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування професор Леонід Фільштейн.

За відомостями Валерія М'ятовича, багаторічного головного редактора газети “Народне слово”, за час існування премії її лауреатами на 1 січня 2010 стали 54 особи.

До речі, існує і Міжнародна премія імені Володимира Винниченка (заснована у 1990 році Українським фондом культури). Вона присуджується за особливі досягнення в літературі, мистецтві та за благодійницьку діяльність. З часу існування премії лауреатами стали 57 вітчизняних та зарубіжних діячів культури та доброчинців. У 1995 році премія була присуджена В.Є. Панченку.

Далі зупиняємось (вул. Чорновола,36) біля пам’ятної дошки, де вказано «Чорновіл В'ячеслав Максимович. Голова Народного руху України. Герой України (1937-1999). У цьому будинку 25 березня 1999 року В.М.Чорновіл провів останній робочий день свого земного життя», і його слова «Україна починається з тебе». Розповідаємо про тісну співпрацю В.Чорновола з українською громадою Кіровоградщини, його внесок у державотворчий процес в Україні.

4 зупинка – на вулиці Шевченка. Спочатку робимо зупинку біля пам’ятника Тарасу Григоровичу. Є відомості, що вперше у цьому сквері представники місцевої «Просвіти» встановили бюст Т.Шевченку ще у 1920 році. Пам’ятник Кобзареві було споруджено у 1958 році, а у 1982р. – замінено на сучасну скульптуру (скульптори М.Вронський та А.Гончар).

Далі – приміщення Єлисаветградської чоловічої гімназії, на якому меморіальна дошка вказує: «Тут у колишній чоловічій гімназії з 1890 по 1899 рік навчався видатний український письменник Володимир Кирилович Винниченко (1880-1951). Встановлено з нагоди 110-ї річниці з дня народження». Документи свідчать, що 16 серпня 1890 року Володимир Винниченко вступив до Єлисаветградської чоловічої класичної гімназії, у якій провчився 9 років, у липні 1899 році був виключений (згодом складав екстерном випускні іспити у Златопільській гімназії). Єлисаветградська гімназія була заснована за рішенням міської Думи, розпочавши працювати як прогімназія, далі набула статусу класичної чоловічої. Тут навчались переважно діти заможних родин, плата за навчання складала 60 рублів на рік. Вивчали предмети – Закон Божий, російську, латинську, грецьку, німецьку та французькі мови, історію, географію, фізику, логіку, космографію, У приміщенні була домова церква. Про історію гімназії та єлисаветградський період життя В. Винниченка розповідається у книзі «Єлисаветградська гімназія» / Відп. ред. В. Громовий. – Кіровоград: Видавництво «Українська гімназія», 1997. – 189 с.

5 зупинка – Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка (вул. Шевченка,1). Старий корпус приміщення університету у минулому Єлисаветградська жіноча гімназія. У різні часи тут працювали інститут народної освіти, педагогічний інститут ім. О.С. Пушкіна. Ім'я Володимира Винниченка інституту було присвоєно у 1993 році, а статус університета навчальний заклад набув у 1997.

На базі університету організовано і проведено 5 наукових конференцій, присвячених дослідженню життєвого та творчого шляху В.К .Винниченка: до 110-ї річниці від дня народження І Винниченківські читання (1990), І всеукраїнська наукова конференція «Літературна і політична спадщина В.Винниченка на тлі ХХ століття» (2000), наукова конференція «Володимир Винниченко і українська соціал-демократія» (2002), ІІ Всеукраїнська наукова конференція «Володимир Винниченко: політична та літературна діяльність» (2005), ІІІ всеукраїнська наукова конференція «Творча спадщина Володимира Винниченка на тлі ХХ століття» (2010). Важливим є науковий доробок учених університету Г.Д. Клочека, Л.В. Куценка, С.П. Михиди, В.Є. Панченка, їх внесок у процес дослідження та популяризації творчості В.Винниченка.

До ювілею дня Святого Володимира – 15 липня 2010 року відкрито перший в Україні в обласному художньому музеї вперше було презентовано на батьківщині В. Винниченка частину його творчого доробку, художню спадщину. Представивши картини для широкого загалу жителів міста та області, частково виконали його заповіт – повернути творчі надбання Україні, коли вона стане незалежною державою.

Цікава історія встановлення пам’ятника Володимиру Кириловичу Винниченку. Газета “Молодий комунар” за 13 жовтня 1990 року повідомляє: «10 жовтня 1990 року відбувся мітинг, який відкрив заступник голови міської ради А.Перевозник. У числі виступаючих були мистецтвознавець із Києва А.Мороз, голова міської організації Народного Руху України В.Бондар, голова правління обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Є.Чабаненко, український літературознавець із Австрії Н.Вандерлоз та критик Г.Клочек». На мітингу було запропоновано оголосити республіканський конкурс на кращий пам'ятник. Історія збору коштів на пам'ятник була доволі складною. «Народне слово» за 20 листопада 1991 року інформує про заснування Фонду Володимира Винниченка, найперше завдання якого – збір коштів на пам'ятник у Кіровограді. За словами Василя Бондаря, до вказаного фонду Григорій Костюк передав тисячу доларів, які були витрачені для нагородження переможців конкурсу проекту пам’ятника. Але проект не було реалізовано. Пам'ятний гранітний знак на місці майбутнього пам’ятника біля педагогічного університету був встановлений у 2002 році представниками партії СДПУ(о). В одному з навчальних корпусів встановлено бюст В.Винниченка роботи Віктора Френчка. 

З нагоди 130-ї річниці від дня народження В.Винниченка у вересні 2010 року до Дня міста відбулось довгоочікуване відкриття першого в Україні пам’ятника (автор – львівський скульптор Володимир Цісарик) на оновленій площі біля університету.

Підсумовуючи екскурсію, варто обов’язково розповісти про унікальну колекцію – зібрання речей Володимира Кириловича, привезену В.Є.Панченком із його будинку у Мужені (Франція), яка зберігається в обласному краєзнавчому музеї.

Безперечно, ім'я Володимира Винниченка поступово повертається на Батьківщину, до цього процесу залучена значна кількість людей різних професій і віку. Під час ювілейних заходів обговорювались питання подальших наукових досліджень, заходів з увічнення його пам'яті, створення меморіального музею у приміщенні гімназії, де він у свій час навчався. Автентичність приміщення з домовою церквою, наявність унікальної колекції обласного краєзнавчого музею, зручне розташування, пам'ятник біля університету, який носить його ім'я – все це сприятиме туристичній привабливості Кіровограда, популяризації нашого інтелектуально-культурного ресурсу у світі.

P.S. Пропоновані матеріали можуть бути використані як для реальної екскурсії на місцевості, так і у формі заочної мандрівки.

Радимо ознайомитись:

  1. Винниченко В. Щоденник. Т. 1 (1911-1920). – Едмоднтон – Нью-Йорк: видавництво канадського інституту українських студій, 1980. – 499 с.

  2. Володимир Винниченко – художник: Альбом / Упорядкув. та комент. С.Гальченко і Т.Маслянчук. – К.: Мистецтво, 2007. – 224 с.

  3. Михида С. Слідами його експериментів: Змістові домінанти та поетика конфлікту  в драматургії Володимира Винниченка. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2002. – 192 с.

  4. Панченко В.Є. Володимир Винниченко: парадокси долі і творчості. Книга розвідок і мандрівок. – К.:Твімінтер, 2004. – 288 с.

  5. Панченко В.Є. Магічний кристал. – Кіровоград: Народне слово, 1995. – 234 с.

  6. Смоленчук М. Помилки у жандармському циркулярі. // Кіровоградська правда, 4 червня 1988 рік.

  7. Солдатенко В. Три Голгофи: політична доля Володимира Винниченка. – К.: Світогляд, 2005. – 349 с.

  8. Шевченко С.І. Лицарі українського степу: Збірка статей (1983- 2008). – Кіровоград: РВВ КДПУ імені Володимира Винниченка, 2008. – 279 с.

Категорія: Позашкільна освіта | Додав: SIRIUS
Переглядів: 983 | Завантажень: 221 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar