Вітаю Вас, Гость

Тексти для читання в початковій школі


Методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку Нормативно-правове та методичне забезпечення Каталог видань з національно-патріотичного виховання Документально-публіцистичні фільми та тематичні відеоролики Волонтери та громадські організації Тексти для читання в початковій школі

 Повернутися до каталогу з матеріалами Перейти до збірника матеріалів 

НАШ ОСНОВНИЙ ЗАКОН

Не так уже й давно, а саме – 28 червня 1996 року, народилася в нашій незалежній державі Конституція України – наш Основний Закон.

Ти, друже, напевно, чув від дорослих, що закони взагалі, яких є чимало, визначають і підказують нам усім – і малим, і дорослим, – як жити у своїй країні та з її сусідами у злагоді й мирі. А Конституція України визначає, якими бути всім отим законам. Одне слово, Конституція – це така собі «матінка» всіх інших законів!..

Слово «конституція» походить із латинської мови, якою говорили ще в Стародавньому Римі. А означає воно «устрій», «установлення», тобто будь-яка конституція визначає, якій бути державі, де ми живемо, а також – наші права та обов’язки.

А вони є в усіх і в кожного!

Скажімо, твої батьки мають піклуватися про тебе, а ти повинен помагати їм у всьому, слухатися їх, поважати дорослих і своїх ровесників; Зрозуміло, тоді й вони поважатимуть тебе. Адже в Конституції України записано, як то кажуть, чорним по білому, що «діти рівні у своїх правах незалежно від походження».

А ще там записано, що «будь-яке насильство над дитиною переслідується законом». Отже, твої права оберігаються державою: ніхто й ніколи з дорослих не може примусити тебе чинити щось погане чи зле, не може зашкодити тобі, твоїй гідності й честі!

Але й ти, друже, мусиш чинити так само: ні¬кого ні до чого не змушувати, жити за правилами та законами нашої країни, бути її відданим громадянином!..

Отже, друже, пам’ятай: Конституція України – то життєвий дороговказ і для тебе, і для мене, і для всіх-усіх сущих в Україні, і для самої нашої держави – теж! А «день прийняття Конституції України є державним святом – Днем Конституції України», – так записано в самій Конституції!..


ЛЕГЕНДА ПРО ПШЕНИЦЮ

У ті давні часи, коли перші люди були в раю, ніхто не знав, що таке голод. Душі їх були чисті, мов сніг, і невинні, мов травневі квіти. Усі люди були наче одна родина, де панувала гармонія та любов.

Але сатана, злий дух всесвіту, посіяв гріх у душах людей. Відтоді почалося життя людського роду, повне мук, сліз і неспокою. Важкий тягар придавив раптом їхні серця і водночас уперше вони відчули голод. Адже їх нива не родила, бо в землі не було насіння.

Був на небі один ангел, який дуже любив і жалів людей. Полетів він до Божого престолу.

Господи! – промовив ангел. – Дозволь мені допомогти знеможеним, їх нещастя вогнем палить мою душу!

Іди й допоможи людям, – лагідно всміхнувся Бог.

Мов блакитна квітка, злетів із неба ангел і спустився на землю. Але люди, втративши чистоту душі, втратили і здатність бачити ангелів. Вони могли бачити тільки земні речі.

І ангел засмутився. Золоті блискучі сльозинки полилися з його очей і засіяли землю...

Улітку нива засяяла стиглим, неначе щире золото, зерном. Вдячні люди падали навколішки, тремтячими руками пригортали і цілували хліб, дарований їм небесами...

Тепер нема у світі таких розлогих та родючих степів, як в Україні, де влітку хвилюються безмежні лани, засіяні українським золотом. І споконвіку поважає український народ пшеницю. Любить так, що навіть для свого національного прапора вибрав кольори золотої пшениці та блакитного неба.


УКРАЇНСЬКИЙ ВІНОЧОК

Мабуть, кожна дівчинка вміє плести віночок – із жовтих сонечок-кульбаб або з кленових листочків – короною чи просто з’єднуючи в барвисте коло лісові й лугові квіти.

Впліталося до віночка багато різних квітів, як-от: ружа, калина, безсмертник, деревій...

...Кожна рослинка неповторна.

Барвінок до людської оселі, до городу тягнеться. Узимку відвар барвінку п’ють від простуди, улітку барвінком прикрашають святковий хліб, хату, плетуть з нього весільні віночки. Цілий рік його шанують, бо вважають символом життя.

Безсмертник дарує здоров’я нашому роду людському.

Цвіт вишні та яблуні – символ материнської любові.

Любисток і волошки у віночку – це символ людської відданості.

Ромашка ж приносить не тільки здоров’я, але й доброту та ніжність, і вплітають її з кетягами калини та цвіту яблуні, вишні. Переплітають з вусиками хмелю – символу гнучкості й розуму.

А всього в українському віночку дванадцять квіточок, кожна – лікар, оберіг. 


ВОГОНЬ − БАТЬКО, ВОДА − МАТИ…
Думки про національну символіку

Темно. Ніч. Ще ніч. І ти чекаєш ранку. Ти дивишся на небо – а воно як море. Як темне море. От викотилась би на нього золота діжа і враз би засяяло. І все навколо звеселилося б, ожило. Аякже: сонце встане – то й ранок настане. «Коли сонечко пригріє, то й трава зазеленіє», – кажуть люди.

А ще вони кажуть: «Куди водиця тече, там травиця росте». Звісно, без сонця й води все марніє. Бо вогонь і вода народжують життя. Світло й вода. Люди вірять: сонце – батько, вода – наша мати. А де тато й мама, там і син. От і Трійця Свята. Так і називався колись тризуб наш. Герб України. Бо він давній. Ще в князя Володимира був гербом. А люди знали його ще з трипільських і давніших часів. І завжди шанували цей знак як Дерево Життя, бо вірили у святість Народження, цінували красу Пробудження. І вірили вони в чарівну силу барви життя, чистої і справедливої. Якої саме барви? Ти скажеш і сам, як глянеш на ранкове небесне море. Бо побачиш: вогонь (сонце) – жовтий (золотий), вода (небо) – синя. Або як спостерігатимеш ранкову річку чи ранковий ставок: сонце золоте сяє із синьої (голубої) глибини. А люди кажуть: «Як небесна височина, так морська глибина».

Вогонь і Вода.

Сонце і Небо.

Осяяна сонцем пшениця й небесна блакить. Життя. Україна. Отож і полощеться на весняному вітрі синьо-жовтий прапор і тішить пробуджені душі, єднаючи нас із нашою історією.

А щоб жила наша держава, щоб не вмирала її історична слава і жадана воля, народ обрав собі пісню-оберегу, пісню-гімн, якою стверджує свою незнищенність, утверджує свою полум’яну любов до Батьківщини, замовляє світлу майбутність. Слова цієї пісні написав ще 1862 року Павло Чубинський, а музику до них склав 1863 року композитор Михайло Вербицький. Називається вона «Ще не вмерла Україна». І лунає вона тепер понад світом, розносячи болючу славу України, а Україні виборюючи світлу долю. 

М. Підгірянка


ЛЕГЕНДА

Жила собі жінка. І мала вона трьох синів. Сини зростали чесними, сміливими, дуже любили свою неньку і готові були віддати за неї своє життя.

Виросли сини і розійшлися по світах, прославляючи свою матір. Найстаршому матір подарувала на згадку про себе золоту корону з трьома промінцями. Корона зігрівала людей, вела вперед, показувала шлях до кращого життя. За цю трипроменеву корону люди дали першому синові ім’я Тризуб.

Середньому сину мати дала в дорогу блакитно жовтий одяг. Сміливий та сильний був середній син, і прославив він свою матір добрими звитяжними (героїчними вчинками). Люди запам’ятали його і прозвали Прапором.

А найменший син отримав у дарунок від матері соловейків голос. І де б він не був, усюди лунала його дзвінка урочиста пісня. За цей голос і величний спів люди дали йому ім’я Гімн. Так і донині по всьому світу золотий тризуб, синьо-жовтий прапор і урочистий гімн прославляють рідну неньку – Україну.

Вони стали державними символами України.

А.Сокол, О. Конечна. Уривок з книги «Моя країна – Україна».


Методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку Нормативно-правове та методичне забезпечення Каталог видань з національно-патріотичного виховання Документально-публіцистичні фільми та тематичні відеоролики Волонтери та громадські організації Тексти для читання в початковій школі

 Повернутися до каталогу з матеріалами Перейти до збірника матеріалів